Ніжинці, всупереч місцевій владі, заклали сквер “Героїв Крут”

Ідея про закладку парку вже теплилася давно. Але земельна ділянка, на якій планувався цей сквер, муляла очі і кишені місцевим вожакам вже давно. Тому розпочати висадження дерев ніяк не виходило. Але й за волею Провидіння і втюхати цю землю забудовнику та погрітися від шурхоту зелених папірців теж не судилося. То надто велику суму захочуть, то квартир, то сам забудовник відмовиться. Але і сквер розпочати також люди не могли.

Здавалось, Україна змінилася, самий час робити гарні справи. Та воно може б і зробили ту гарну справу, от тільки однопартійцю міського голови аж прикортіло збудувати там дев'яти-поверховий будинок.

Ну все. Про парк вже знову мова не йде. Кубрак хоче “стройку затіять”. При чому, підготовка до будівництва йде швидко та агресивно. Та дійсно, треба спішити, бо восени ж вибори і навряд чи Анатолій Лінник збереже такі позиції, як рік тому. Ну це так, дуже м'яко сказано.

А Кубрак: людей питать не буду, ніяких громадських слухань, ніяких конкурсів на землю, до лампочки стан ґрунтів і вірогідність зсуву фундаментів прилеглих будинків та взагалі нічого слухати не хоче. А нащо? В нього ж криша! Сам мер!

Нє, ну громадські слухання активісти його таки змусили зробити. Так, зі скандалом, лайкою та погрозами, але змусили. Кубрак, правда, каже, що результат слухань ніяк не вплине на його наміри. Місце проведення громадських слухань змінювали, в результаті зробили так, щоб людей прийшло якомога менше. Громадські слухання відбудуться в п'ятницю, 29 травня о 15:00 в великій залі виконкому. Чи не правда, самий зручний час і місце!

Активісти зрозуміли: або зараз, або ніколи. Швидко кинулись шукати саджанці та добрі поради. Якщо згаяти час, скверу Героїв Крут в Ніжині не буде ніколи. Аж он хреста вам поставили і хватить з вас.

Тим більше, що при спілкуванні з мешканцями прилеглих будинків при обговоренні перспективи — або сквер або дев'ятиповерхівка, звісно вибір одностайно припадав на перший варіант.

В перший день, людей прийшло не дуже багато. Це зі-за того, що не було ніяких оголошень. Прийшов тільки той, хто користаються сарафанним радіо. Потім в соцмережах організатори добре отримали на горіхи від людей про те, що не повідомили, бо бажаючих було досить.

В перший день посадили п'ять саджанців і викосили територію. Ну не комунальним службам займатися ж таким? В одного з мешканців будинку що поруч, як раз була в господарстві мотокоса.

На другий день людей прийшло значно більше, зі своїм інструментом, відрами. Також підвезли ще саджанців. Повиходили люди з будинків. Ті хто молодше — брався за лопату. Хто старіше — казали, а давайте ми хочь біля вас постоїмо підтримаємо вас, бо копати вже сили не ті.

Під'їхав на велосипеді хлопчик Богдан і так впевнено каже: “Покажіть, де мені посадити дерево!” Садівники аж трохи були приголомшені. А Богдан не збавляючи напору каже: “Я хочу посадити своє дерево! Я теж хочу, щоб в цьому парку було моє дерево, я буду за ним доглядати!” Та звісно, звісно, ось, Богданчик, буде твоє дерево, тримай. Ямку вже викопали, неси воду. У всіх, хто це бачив і чув мурашки по шкірі і радісні посмішки. Всі переглядаються і кивають, мовляв, от який козак росте!

З двора дев'ятиповерхівки в колону по одному сунуть ще бабусі. В руках у кожної по дві пятилітрові баклажки з водою. Бабусі розкачуються та охають. Важко. Але донесли.

“Так хлопці-дівчата, покажіть нам де будуть наші дерева. Ми садити не можемо, але беремо відповідальність за частину дерев, будемо їх поливати кожен день та доглядати за ними” — вимагають старенькі. “А як же, така добра справа! Сквер нам подобається, ми теж хочемо приймати участь”.


Можливо, треба було б запросити проектанта, щоб все спланував. Але, то все час і через пару тижнів проектант скверів вже буде непотрібний. А згодом ландшафт можна підправити.

А ще, зовсім поруч, через всю вулицю Б. Хмельницького йде алея. Це зараз її називають алеєю, бо вона красива і зелена. Там приємно гуляти. Але ще два десятки років тому алеї не було.

А просто якось два самоскиди з Механічного заводу вивалили цілу купу різних саджанців просто в двір п'ятиповерхівки. Навіщо — ніхто не знає. А пацани, які бігали по двору у войнушку, раптом вирішили: “А давайте їх посадимо!”. Керувати пацанами взявся один дорослий чоловік з цього ж будинку.

Одразу всі хлопці побігли додому по лопати. Копали ями, тягали воду — все пацани по 10-13 років, дівчата допомагали. Але за кілька днів двори цих будинків та територія за домом була повністю засаджена, без проектантів і дизайнерів, просто пацанами, які гулялись у войнушку. А сьогодні це красива алея і ті пацани гуляють там зі своїми дітьми.

Блага ініціатива громадян міста не залишилась поза увагою міського голови. От тільки реакція його була дещо дивною. Тільки йому донесли про те, що люди саджають дерева на вулиці, Анатолій Лінник почав телефонувати активістам і в телефонну трубку гучно обурюватися, що як так, хто дозволяв саджати дерева без його схвалення?!!

Тобто, щоб посадити дерево, кожен громадянин міста повинен питатися про це в міського голови Анатолія Лінника?

Для довідки: британські вчені в ході ретельних спостережень виявили синдром. Якщо непідготовлена людина вдягала корону і якійсь час не знімала її навіть на ніч, то ця корона здавлювала деякі судини, мозок не отримував належної порції кисню і ця людина починала неадекватно сприймати світ. А найголовніше, що при цьому корону ту теж зняти було не можливо. Піддослідний кричав зазвичай, що ніколи не програвав і звик до того що він кращій та подібну до цього маячню. Врешті людина губилася в своїх ілюзіях і про неї потім всі забували. Але це ж тільки в Британії. У нас такого бути не може.

По інформації з власних надійних джерел нам відомо, що міський голова Лінник поскаржився в міліцію на людей за те, що вони саджали дерева і наказав вияснити та розібратися. Інформація дійсно з надійного джерела.

На Народній раді у А. Лінника запитали про це. Той дивився на громаду з виразом обличчя танкіста в жіночій лазні, на ходу майстрував посмішку і клявся, що то не він.

Але на місце злочину прибула слідча група міліціонерів та розпитувала у мешканців, чи не бачили вони хто саджав дерева, а також фамілії, паролі і явки.

І от, ще одне спостереження, вже не британців а наших. Весь той актив, що гуртується, якій, до речі, був ініціатором скверу і потрапив під опалу до А. Лінника, всі ці люди і привели його до того крісла, всадили і сказали — керуй, а ми тобі допоможемо.

www.uezd.com.ua