Петро Порошенко завіз у Ніжин трактори
Два з половиною місяці тому на базі колишнього заводу «Ніжинсільмаш» запрацював тракторний завод «від Петра Порошенка». За цей чає зібрали 196 трактори моделей «80», «82», «892» та «1221» Мінського тракторного заводу та власної розробки — «Кий 14188». Зараз збирають сім тракторів на добу. Наступного року планують налагодити випуск двох тисяч «білорусів» — МТЗ та тракторів «Кий» і розпочати виробництво італійських тракторів «Ландіні».
Київське TOB «Укравтозапчастина», що входить до сфери впливу крупного бізнесмена і політика Петра Порошенка, купило Ніжинський завод сільськогосподарського машинобудування в червні 2012 року майже за вісім мільйонів гривень.
Продовжують випуск обладнання для птахофабрик, відкривають і нові виробництва. Уже роблять причепи для легковиків, пристосування для перевезення сівалок, гумові килимки тощо. Але основне виробництво — тракторний завод. Він переїхав з орендованого цеху Київського заводу «Ленінська кузня» і розташувався у частині одного з дальніх цехів.
Збиральна лінія починається біля головного входу. Тут двигун Мінського тракторного заводу стає на візочок, до нього прикручують раму та мости. Двигун далі рухається по рейках і поступово обростає трубками, тягами. Потім до нього додають радіатор та інші частини. Двигун заповнюють маслом та водою. Заводять. Слухають його роботу, регулюють. Після того трактор без коліс і кабіни їде у фарбувальний бокс. Там деталі стають чорними. Затим прикручують колеса, ставлять кабіну, крила та капот. Трактор протягом однієї години обкатують на стенді, потім випробувач на заводському дворі пробує гальма та інші системи.
На Ніжинському тракторному заводі працюють 40 чоловік, переважно молодь з Ніжина та сусідніх районів. Директор, начальник відділу технічного контролю, технолог, водій-випробувач, спеціаліст з гідравліки та інші інженерно-технічні працівники переїхали з Києва.
Людей починали набирати зарані. Відібрали кількох чоловік з центру зайнятості. Потім стали приходити самі. Половина працівників заводу трудилися на різних підприємствах у Києві. Вважають, якщо підрахувати всі витрати на життя в столиці, працювати на ніжинському заводі вигідніше.
Обідають у робітничій їдальні на території заводу.
Учаться на місці. Є домовленість з Ніжинським агротехнічним інститутом про практику на базі заводу. Троє працівників уже закінчили цей заклад, двоє навчаються заочно.
— За жовтень нарікань на якість збирання не було, — розповідає директор тракторного заводу Анатолій Пархоменко. — Були підтікання через брак комплектуючих.
— Якість збирання краща у вас тут чи у Мінську?
— Як директор заводу я дипломатично скажу, що у нас збірка не гірша. Трапляються проблеми із якістю деталей, які ми оперативно вирішуємо. До нашої продукції було насторожене ставлення тільки на початку, в 2002 році. Через рік, як розпробували, беруть сміливіше. Ми даємо гарантію один рік або тисячу годин роботи. У кожному обласному центрі й деяких районних є наші представництва, всього 45 по Україні.
ЗО відсотків деталей тракторів — українські. Гідравліка йде з Кіровограда, кардани — з Чернігова, деякі деталі з Сум і Конотопа. Незабаром на місці планують виготовляти капоти і крила.
— З італійською стороною домовленість є, вони хочуть і готові з нами працювати, — говорить Анатолій Пархоменко. — Нам треба буде і технології поміняти, і організовувати зовсім інший підхід у виробництві. По суті воно таке ж. Інша будівля цеху, обладнання і культура виробництва.
— Коли ми були в Італії і зайшли на завод, де виробляють «Ландіні», генеральний директор питає в мене: «Ну що, страшне?», — згадує Анатолій Петрович. — Я йому кажу, що нічого страшного тут не бачу.
Ця італійська фірма не з розкручених, але робить продукцію достойної якості. Трактор більш економний і тихий. У ньому більше електроніки, ніж у МТЗ. Кабіна спроектована так, що в неї не потрапляє пил, із заводу укомплектована кондиціонером. Коштує майже удвічі дорожче, але й ресурс у нього у два рази більший.
Автор: Геннадій Гнип, Вісник Ч
