Дива в храмі Святої Покрови: цілий рік у церкві не в’яли зрізані квіти

Дванадцять років тому, у 2002 році, в храмі Святої Покрови, у Ніжині, священики спостерігали диво: цілий рік у храмі не в’яли зрізані квіти, які знаходились біля святині. Ці квіти в народі називають «оленячі ріжки».

В страсну п’ятницю, в кожному православному храмі посеред церкви виносять Плащаницю: ікону померлого Іісуса Христа. За церковними канонами, Плащаницю варто прикрашати тільки живими квітами.

Як розповів настоятель храму Святої Покрови протоієрей Михаіл, в той рік, була рання Паска, і квітів майже не було, тому зрізали гілочки кімнатних рослин - «оленячі ріжки» (каланхое), якими і прикрасили Гробницю Господню.

Причому храм має дві церкви: зимову -  Миколаївську, та літню - Покровську. «Плащаницю ми занесли, гробниця із цими квітами залишилася посеред зимової церкви, і на Паску ми перейшли в літню – розповідає отець Михаіл – а зимову до Вознесіння закрили. Через 40 днів після Паски, ми зайшли в зимовий храм, і побачили диво: квіти на плащаниці були, наче вчора зірвані, не просто живі,  а наповнені енергією, життєвою силою. Від тих квітів відчувалося тепло, вірніше це не від квітів, а від живоносної Гробниці».

Священики вирішили квіти не чіпати, а так і залишили, і квіти (вірніше зрізані гілочки), почали рости, без коренів, без води і без активного світла. І під кінець року на столі лежали так звані спіральки: гілочки від квітів, які ростуть. Квіти росли просто без кореня.

Того року слух по Ніжину пішов про диво-квіти в Покровському храмі, і приходили фахівці – біологи, подивилися, і сказали: «такого не може бути!»

Отець Михаіл говорить, що людям завжди хочеться бачити чудо десь, і їхати для цього кудись далеко, і ніжинців тоді мало приходило, аби подивитися на живоносну Гробницю Господню. Коли росли ці квіти, до церкви приїздили з різних міст України, а також із Білорусії, і навіть з далекого Сходу, дуже багато людей приїздило з Києва та Вінниці.

 «Ми тоді не робили з цього рекламу, люди просто переказували про квіти один одному, і до нас приїздили паломники, отримували зцілення – розповідає отець Михаіл – одна жіночка із Вінниці не ходила ногами, приїхала до святині, помолилась, і поїхала. А потім мені переказували, що вона почала ходити».

Через рік, квіти, які залишилися, висадили в горщики для квітів, і прикрасили ними храм.

 

 

Автор: Олеся Михайлова для Чернігівщина: події і коментарі, фото з архіву